Модерувала обговорення Наталія Шакун, викладачка Національного університету “Чернігівська політехніка”.

Виступаючи з вітальним словом, проєктний координатор Українського незалежного центру політичних досліджень Іван Вартовник підкреслив, що Національна платформа представить напрацювання 2025–2026 років, а саме результати оцінки ризиків у Чернігівській області та підсумки клубів згуртованості. Водночас захід має діалоговий формат, тому важливими є обмін думками та широке залучення учасників.

 Про оцінку ризиків на Чернігівщині розповів співзасновник Національної платформи Володимир Лупацій. Остання хвиля дослідження охопила 11 областей і передбачала п’ять вимірів стійкості: соціальну згуртованість, безпеку, інфраструктуру, управління та залученість, а також інформаційну стійкість. Виміри були деталізовані у 64 питаннях анкети.

До так званого “червоного квадрата” потрапили ризики, які мають найбільший вплив на стійкість і водночас високу ймовірність настання. Для Чернігівської області такими виявилися 23 ризики із 64. До десяти найбільш значущих увійшли мінна небезпека, ризик багатоденного блекауту, транспортна ізоляція окремих районів, зростання кількості людей у складних життєвих обставинах, невідповідність системи цивільного захисту актуальним загрозам та інші ризики.

Серед тенденцій, які посилюються, експерти відзначили енергетичний терор, безпекову деградацію та депопуляцію – так звану “херсонізацію” області, соціально-психологічне виснаження, загрозу інформаційно-психологічних операцій, економічну стагнацію та дефіцит ресурсів для відновлення, зокрема залежність від зовнішніх дотацій.

Якщо говорити про довіру до політичних інститутів, судів, поліції та ДСНС, то найбільше люди довіряють Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Натомість довіра до Національної поліції поступово знижується. Традиційно низькою залишається довіра до центральних органів влади.

В економічній сфері, крім ризику зростання кількості людей у складних життєвих обставинах, загрозливою є тенденція до зростання безробіття. Для особистої безпеки актуальними залишаються ризики тимчасової окупації частини області та корупції у сфері безпеки й обороноздатності.

Ризики, які стосуються інфраструктури життєзабезпечення, мають каскадний характер. Наприклад, багатоденний блекаут може призвести до відключення мобільного зв’язку та втрати доступу до інтернету.

Інформаційні ризики не потрапили до “червоного квадрата”, однак слід враховувати посилення впливу анонімних Telegram-каналів на інформаційний простір. Офіційні медіа не встигають за ними ані за швидкістю публікацій, ані за охопленням аудиторії.

Володимир Лупацій переконаний, що поряд зі складанням регіональних реєстрів ризиків варто також вивчати й масштабувати найкращі антикризові практики. Наприклад, посиленню людської безпеки сприятимуть автоматизовані модульні укриття, централізована та добре скоординована евакуація, поширення засобів радіоелектронної боротьби.

Захист інфраструктури життєзабезпечення передбачає створення мобільних заправних комплексів, енергетичну децентралізацію медичної інфраструктури, використання броньованої техніки для евакуації та забезпечення автономної роботи комунальних служб.

Соціальній згуртованості сприятимуть мережі ветеранських хабів, адресна грантова підтримка соціальних інновацій, соціальний супровід евакуйованих, а також різні формати залучення громадян.

 Експертне обговорення оцінки ризиків розпочав Дмитро Козлов, заступник директора Департаменту – начальник управління соціального захисту населення Департаменту соціального захисту населення Чернігівської ОВА. За його словами, головні ризики для Чернігівщини сьогодні мають безпековий характер. На території чотирьох громад ведуться бойові дії, ще в одній громаді вони можливі. Тому триває евакуація населення та діє програма розміщення евакуйованих. В області створено місця тимчасового проживання для ВПО.

На рівні громад визначено представників вразливих категорій населення та підготовлено локації, куди їх можна перемістити у разі багатоденного блекауту. У 14 громадах відкрито Центри життєстійкості, де комунальні установи разом із громадськими організаціями надають соціальні послуги.

 Ірина Сенченко, членкиня Національної спілки журналістів України, представниця Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Чернігівській області, розповіла про інформаційні ризики та протидію їм.

Як прикордонний регіон, Чернігівська область досі приймає сигнали мовлення з території білорусі та росії. Технічне обладнання для глушіння цих сигналів постійно руйнується, тоді як самі сигнали цілеспрямовано підсилюються.

Тому єдиний правильний шлях – берегти й розвивати українське мовлення. В області працюють три місцеві телеканали, але цього недостатньо з огляду на територію покриття.

Ще одна проблема полягає в тому, що офіційні медіа можуть повідомляти інформацію, спираючись виключно на перевірені офіційні джерела. Водночас недоброчесні Telegram-канали та пабліки повідомляють про події значно швидше, але можуть викривлювати інформацію. Отже, необхідні як підтримка регіональних медіа, так і навчання з медіаграмотності, щоб люди могли розпізнавати інформаційно-психологічні операції.

Ірина Сімонова, керівниця Агенції регіонального розвитку Чернігівської області, зауважила, що поряд із безробіттям в області спостерігається кадровий дефіцит. Значними залишаються безпекові ризики та виклики, пов’язані із забезпеченням базових потреб ВПО.

Серед позитивних практик – створення міжсекторальних безпекових рад у деяких громадах. Наприклад, ради допомагають вирішувати, як організувати евакуацію. Важливо, що вони є майданчиками для розбудови взаємодії між різними службами та установами під час кризових ситуацій. Крім того, ради комунікують із населенням: люди менше піддаються паніці, адже знають, як діяти.

Другу частину дискусії відкрила презентація співзасновниці Національної платформи Юлії Тищенко. Експертка представила результати локальних фасилітованих діалогів – клубів згуртованості – з фокусом на повсякденну стійкість громади.

Громаду Чернігова тримають насамперед громадська та волонтерська діяльність. Отже, стійкість значною мірою залежить від людського ресурсу, але люди дедалі більше втомлюються. Стійкість розхитують високий рівень небезпеки, конфлікти між гілками влади, створення “безбар’єрного середовища” лише на папері, а також зростання кількості родин, які втратили близьких на війні. На стійкість також тиснуть постійні безпекові загрози, відключення електроенергії, політична напруга та недостатня увага до ветеранської тематики. Водночас між місцевими та новими мешканцями громади напруги майже немає.

Для всіх регіонів, де проводилися локальні діалоги, спільним тригером є нерівність і непрозорість доступу до ресурсів, а не лише їхній дефіцит. Це безпосередньо впливає на довіру. Вона зростає там, де рішення щодо розподілу ресурсів пояснюються, а критерії такого розподілу є публічними.

Лінії потенційної напруги також здебільшого є спільними для досліджених громад. Йдеться про ветеранів і цивільних, які мають різний досвід переживання війни; тих, хто служить, і тих, хто не служить; громаду та інституції, між якими виникає напруга через непрозорі рішення; а також різні соціальні групи, які конкурують за допомогу та виплати.

Отже, Чернігів – це стійка, але виснажена громада. Повсякденна стійкість залишається мобілізаційною або компенсаторною. Вона спирається на адаптивність суспільства й тримається на горизонтальних зв’язках і людському капіталі. Натомість системна інституційна відповідь на виклики ще не сформована.

 Оксана Петренко, начальниця відділу з питань ветеранської політики Чернігівської ОВА, розповіла, як громади Чернігівщини готуються до повернення ветеранів. Зокрема, в області розвивається інститут фахівців із супроводу ветеранів, у багатьох громадах створено ветеранські простори. Водночас є прогалини в комунікації: до програми підтримки ветеранів не надійшло жодної пропозиції від ветеранських громадських організацій.

Громадські активісти “підсвічують” проблеми, яких часто не бачить влада, а активні мешканці змінюють життя громади. Про це сказала Марина Захаріна, кандидатка філософських наук, доцентка Національного університету “Чернігівська політехніка”, представниця ГО “Чернігів Європейський”. Наприклад, у семи громадах реалізуються проєкти партисипативного відновлення, до яких долучаються ВПО, ветерани та молодь.

 Галина Вершок, керівниця центру психосоціальної підтримки у Чернігові ГО “Спілка самаритян України Чернігівське об’єднання”, вважає, що стійкість громад формують люди, але вони, своєю чергою, потребують психосоціальної підтримки. Певним викликом є ізоляція людей з інвалідністю та людей похилого віку. Якщо раніше вони обирали екскурсії як можливість поспілкуватися, то зараз дедалі частіше звертаються саме по психологічну допомогу. Така підтримка також потрібна ВПО, які адаптуються до нового життя.

Спікерка зазначила, що зусиль їхньої організації недостатньо. Потрібна єдина система подібних центрів, які комунікуватимуть між собою та перенаправлятимуть людей до профільних служб для отримання адресної допомоги.

 Якщо у 2022–2023 роках на першому місці для ВПО були гуманітарна допомога та місця тимчасового проживання, то зараз у пріоритеті – працевлаштування, доступне довгострокове житло й інтеграція у громаду. Це підкреслила Євгенія Голуб, заступниця голови Ради з питань ВПО при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради.

Нові мешканці є надбанням для громад, адже серед них є фахівці, підприємці та активні люди. Але їм потрібна підтримка. Наприклад, це може бути допомога у написанні грантових заявок або професійне перенавчання. Також є ідея створити єдиний Telegram-канал, який інформуватиме про всі доступні види допомоги.

 Дмитро Науменко, координатор громадської приймальні ГО “МАРТ”, зазначив, що діяльність організації зосереджена на захисті та дотриманні прав людини. Нині багато звернень пов’язані з війною – це майнові права, компенсації за пошкоджене житло тощо. Команда часто працює на виїзді, щоб зробити послуги доступними для мешканців віддалених громад. Також важливим є інформування: людина має знати, на що вона має право.

Підсумки заходу підбив Володимир Лупацій. На його думку, для Чернігівщини вкрай важливими є стратегічна комунікація та стратегічне позиціонування.

“Чернігівська область – форпост захисту столиці. Цю тезу варто підняти на національний рівень”, – наголосив він.