ПРОГРАМА КУРСУ

Українська мова для державних службовців

1. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ КУРСІВ:

1.1. Мета курсу – підвищення рівня мовної, комунікативної компетентностей з української мови, розвиток української мовної культури осіб, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків, з метою успішної презентації результатів професійної діяльності.

1.2. Завдання курсу:

• – сформувати чітке розуміння ролі державної мови у фаховій діяльності;
• – забезпечити досконале володіння нормами сучасної української літературної мови та дотримання вимог культури усного й писемного мовлення;
• – виробити практичне оволодіння основами офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови;
• – розвивати мовнокомунікативну, мовнотермінологічну, стилістичну компетентності; виховувати мовний смак і мовне чуття, критичне ставлення до ненормативної вимови;
• – аргументовано, спираючись на довідкову літературу та усталені зразки, оцінювати власне фахове мовлення та мовлення інших авторів у різних комунікативних ситуаціях з т.з. дотримання норм сучасної української літературної мови.

 1.3. У результаті вивчення курсу слухачі повинні:

• – вилучати інформацію з різних усних чи письмових джерел, узагальнювати її та робити аргументований аналіз;
• – викладати усно й письмово точно сформульовані судження;
• – передавати чуже мовлення без семантичних утрат, двозначностей та спотворень;
• – однаково вільно, усвідомлено, правильно й доречно використовувати широкий діапазон мовних виражальних засобів у всіх видах мовленнєвої діяльності;
• – розуміти:
  • загальний зміст і деталі текстів усіх типів і жанрів офіційного, публіцистичного та розмовного стилів мови;
  • складні, структурні, автентичні та перекладні тексти зі сфери професійних зацікавлень, які містять ідіоми, розмовні вислови, лексику обмеженого вживання (термінологія, неологізми, професіоналізми);
• – уміти:
  • швидко переглянути довгий текст, щоб з’ясувати, чи є в ньому потрібна інформація, потрібні деталі;
  • знайти, переглядаючи текст, усю інформацію стосовно однієї чи кількох деталей;
  • швидко ідентифікувати загальний зміст тексту, повідомлення за заголовком чи підзаголовком;
  • критично оцінити прочитану інформацію, інтерпретувати висновки й оцінки автора;
  • сприймати на слух і розуміти головну та супровідну інформацію текстів різних жанрів усного мовлення;
  • писати зрозумілі, зв’язні, складні тексти в офіційному стилі з чіткою структурою і з дотриманням мовних норм, на письмі виражати думки послідовно, логічно й точно, звертаючись до адресата гнучко й ефективно;
  • писати зрозумілі, добре структуровані тексти на складні теми, підкреслюючи вихідні положення, викладаючи й доводячи власну позицію, вказуючи на причини, наводячи відповідні приклади; писати чіткі інструкції та вказівки;
  • висловлюватись чітко й точно в офіційному листуванні; передавати в письмовій формі (із застосуванням стратегій скорочення, ущільнення та узагальнення) основний зміст газетних та журнальних статей, публічних виступів, іншої інформації;
• – вміти:
  • у монолозі: зв’язно, логічно, плавно та спонтанно висловлюватись на загальні й абстрактні, професійні теми; чітко й докладно описувати складні реалії та явища; висловлювати власні враження і ставлення; доречно цитувати чужі думки; переконливо обстоювати власну позицію стосовно актуальних проблем, ґрунтовно аргументувати, пропонувати можливі рішення; формулювати гіпотези; невимушено виступати в офіційних ситуаціях, зрозуміло викладаючи складну тему, пристосовуючи свій виступ до різних груп слухачів та добираючи належний регістр мовлення; послуговуватися лексичним і фразеологічним багатством української мови, вдаючись до стилістичних засобів увиразнення мовлення; застосовувати стратегії коригування та полегшення вислову для адекватного сприйняття з боку слухачів;
  • у діалозі: вільно та спонтанно спілкуватися на будь-яку тему, пов’язану з професійною сферою; невимушено й доречно почати, продовжити або перервати, завершити та підсумувати офіційну розмову; вільно спілкуватися з одним або кількома особами в офіційній ситуації на загальну тему; дискутувати на загальні чи професійні теми, переконливо аргументуючи свою позицію, адекватно відповідаючи на запитання та коментарі (зокрема дошкульні); вільно брати участь в інтерв’ю (як інтерв’юер або респондент).

На вивчення курсу відводиться 90 годин (3 кредити ЄКТС).

Програма курсів укладена з урахуванням вимог до рівня володіння державною мовою особами, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків, визначених Програмою іспиту на рівень володіння державною мовою особами, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків.

2. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ОБСЯГ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Змістовий модуль 1. Культура фахового мовлення. Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні

1.1 Нормативність і правильність фахового мовлення. Зміни в новій редакції українського правопису

Історія становлення української мови як державної. Поняття мовної норми. Причини порушення мовних норм: соціальний фактор, діалектне оточення, білінгвізм, культурний рівень мовців тощо. Типологія мовних норм. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового й наукового стилів. Стилістичні норми мови і функції мовних засобів усіх рівнів в офіційно-діловому стилі. Жанрова диференціація, структура й основні мовні характеристики жанрів офіційно-ділового й наукового стилів.

1.2 ЛЕКСИКО-ФРАЗЕОЛОГІЧНІ НОРМИ ФАХОВОЇ МОВИ

Поняття лексико-фразеологічної норми. Закони сполучуваності слів (предметно-логічні, граматичні, лексичні). Синоніми і культура мови. Використання синонімічного багатства української мови. Пароніми і проблема точності слововживання. Поняття про антоніми, омоніми. Міжмовні омоніми і проблема двозначного тлумачення контексту. Загальновживана лексика. Лексичне значення питомих і запозичених слів. Специфіка вживання іншомовної лексики. Стилістично маркована лексика (історизми, неологізми, терміни, просторічна лексика, жаргонізми). Фахова термінологія. Стійкі словосполучення і кліше. Фразеологічно зумовлена сполучуваність слів. Фразеологічні антоніми та синоніми. Мовна надмірність: тавтологія, плеоназм і культура мови. Мовна недостатність. Лексичні, семантичні й фразеологічні кальки. Причини порушень лексичних норм.

Змістовий модуль 2. МОВНІ НОРМИ ФАХОВОЇ МОВИ

2.1. ОРФОГРАФІЧНО-ПУНКТУАЦІЙНІ НОРМИ ФАХОВОЇ МОВИ

Вживання м’якого знака та апострофа. Спрощення, подвоєння та подовження приголосних. Вживання великої букви. Правопис складних слів. Написання слів іншомовного походження. Загальноприйняті скорочення; графічні скорочення звань і посад, назв місяців, днів тижня, років. Прості і складні речення, їх використання в офіційно-діловому та науковому стилях. Розділові знаки в простому неускладненому, ускладненому та складному реченнях. Розділові знаки в реченнях з прямою мовою, діалогами та цитатами. Способи заміни прямої мови непрямою.

2.2. ОРФОЕПІЧНІ НОРМИ ФАХОВОЇ МОВИ

Орфоепічні норми як вияв фонетичних законів української мови, їх суспільне значення. Орфоепія і культура усного мовлення. Норми вимови голосних фонем української мови. Фонетико-орфоепічний суржик у системі голосних. Норми вимови приголосних фонем української мови. Вимова звукосполучень. Особливості вимови слів іншомовного походження. Сучасні тенденції української орфоепії. Акцентна норма і її варіації. Закономірності наголошування різних частин мови. Подвійний наголос у словах. Сучасні тенденції української акцентології.

2.3. СЛОВОТВІРНІ НОРМИ ФАХОВОЇ МОВИ

Морфемна будова слова. Основні типи морфемних структур у сучасній українській мові в межах різних частин мови. Національні особливості морфемної будови української мови. Способи словотворення. Продуктивні способи творення іменників, прикметників, прислівників і дієслів. Національна специфіка словотвірної системи української мови

2.4. МОРФОЛОГІЧНІ НОРМИ ФАХОВОЇ МОВИ

Поняття морфологічної норми. Іменник. Форми жіночого роду іменників-назв осіб за професією. Форми іменників – назв осіб за трудовою діяльністю, соціальним статусом, національною належністю, родинними стосунками, місцем проживання; назви мешканців населених пунктів України. Норми вживання родових форм іменників, що не збігаються за родовою ознакою в українській і російській мовах. Клична форма іменників як самобутня морфологічна ознака української мови. Іменники II відміни чоловічого роду в родовому та давальному відмінках. Визначення роду незмінюваних іменників. Норми творення та наголошування абревіатур. Географічні назви: правопис, відмінювання, узгодження з номенклатурними словами. Прізвища: правопис, відмінювання, наголошування. Особливості написання іншомовних імен і прізвищ. Прикметник. Ступені порівняння прикметників. Уживання вищого і найвищого ступенів порівняння (простої і складеної форм). Якісні прикметники, що не мають ступенів порівняння. Особливості творення присвійних прикметників. Труднощі в словозміні прикметника. Числівник. Норми вживання та відмінювання числівників. Поєднання числівників з іменниками. Нормативне наголошування числівників при словозміні. Вживання числівників на позначення дат. Лексичні засоби позначення часу. Дієслово. Дієвідмінювання.

2.5. СИНТАКСИЧНІ НОРМИ ФАХОВОЇ МОВИ

Поняття синтаксичної норми. Порядок слів у реченні. Вимоги до побудови та використання однорідних членів речення. Типові помилки. Узгодження підмета і присудка. Складні випадки керування; помилки у формі залежного слова. Речення з дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами. Особливості побудови складних речень. Пряма і непряма мови, синоніміка різних способів їх передачі. Причини порушення синтаксичних норм. Сучасні тенденції синтаксичних норм.

Змістовий модуль 3. Складання професійних документів

3.1. ДІЛОВІ ПАПЕРИ ЯК ЗАСІБ ПИСЕМНОЇ ФАХОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Документ як основний вид ділового спілкування. Реквізити ділових паперів. Загальні вимоги до тексту документа. Змістова та лінгвістична композиція тексту. Класифікація сучасних документів. Лінгвістичні особливості жанрів за критерієм функціонального призначення. Канцелярський підстиль: організаційні документи (положення, статут, інструкція, правила), розпорядчі, довідково-інформаційні тексти (довідка, лист, записка, акт, звіт, оголошення, протокол, подання, план роботи), кадрова та особова документація. Законодавчий підстиль (конституція, закон, кодекс, постанова, указ). Дипломатичний підстиль: документи у сфері внутрішньовідомчої діяльності та міжнародних відносин (нота, меморандум, ком’юніке, декларація, заява, відозва). Ділове листування. Стиль та етикет ділових листів. Ділове листування. Стиль та етикет ділових листів. Види листів (запит, відповідь, підтвердження, прохання, повідомлення, нагадування, запрошення, пропозиція, вітання, подяка, супровідний, гарантійний, рекомендаційний тощо).

3. СТРУКТУРА ПРОГРАМИ

Рекомендована література

 Основна

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери.Навч. посіб. – С. В. Глущик, О. В, Дияк, С. В. Шевчук. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: А. С. К. , 2020. – 400 с.
2. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / за ред. Н.Д.Бабич. – Чернівці: Книги ХХІ, 2018. -572 с.
3. Практикум з української мови за професійним спрямуванням : навчальнометодичний посібник для студентів напряму підготовки 029 “Інформаційна, бібліотечна та архівна справа” / укладачі: А.В. Моргун, Л.С. Прокопович, М.В. Луца. – Мукачево : МДУ, 2019. – 116 с.
4. Ракшанова Г.Ф., Дядюра Г.М., Кухарєва-Рожко В.І., Сидоренко Л.М. Українська мова (за професійним спрямуванням). Курс лекцій: Навч. посібник/ Г.Ф. Ракшанова, Г.М. Дядюра, В.І. Кухарєва-Рожко, Л.М. Сидоренко. – Черкаси: Друк, 2017. – 200 с.
5. Українська мова (за професійним спрямуванням).: навч. посіб. / О. В. Тихоненко, І. Ю. Підгородецька; Харків. нац. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва. – Xарків: Мадрид, 2020. – 182 с.
6. ФАХОВА УКРАЇНСЬКА МОВА ТА ОСНОВИ ДІЛОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ. Методичні вказівки та завдання до практичних занять і самостійної роботи здобувачів бакалаврського рівня вищої освіти спеціальностей: 051 – Економіка, 071 – Облік і оподаткування, 072 – Фінанси, банківська справа та страхування, 075 – Маркетинг / Укл.: Гаценко І.О. – Чернігів : НУ «Чернігівська політехніка». – 2022. – 60 с.
7. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням : підручник. 5-ту вид., виправлене і доповнене. Київ: Алерта, 2019. 640 с.

Допоміжна

1. Блащків О. Українська мова професійного спілкування. Навчальний посібник – Тернопіль, 2020.
2. Панько Т.І., Кочан Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство – Львів: Вид-во “Світ”, 2018. – 214 с.
3. Токарська А.С., Кочан І.М. Українська мова фахового спрямування для юристів – К. : Знання, 2019. – 413 с.
4. Українська мова за професійним спрямуванням : навч. посібник / М. В. Філіпчук, Н. М. Попович, Г. І. Онуфрійчук. Чернівці : Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2021. 168 с.
5. Український правопис / НАН України, Інститут мовознавства імені О.О.Потебні; Інститут української мови – стереотип. вид. – К.: Наукова думка, 2020. – 240 с.
6. Український правопис: навчальний посібник. – К., 2019.
7. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / за ред. Л. О.Пустовіт – К.: Довіра, 2019 – 1017 с.
8. Шевчук С.В. Ділове мовлення для державних службовців: Навчальний посібник. – К.: Арій, 2020. – 424 с.
9. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: модульний курс. – К., 2019. –448 с.

Інформаційні ресурси

1. http://ulif.org.ua
2. http://yak-my-hovorymo.wikidot.com/
3. http://chak-chy-pravylno-my-hovorymo.wikidot.com/
4. http://kultura-movy.wikidot.com/
5. http://rodovyi-vidminok.wikidot.com/
6. http://www.madslinger.com/mova/pravopys-2007/
7. https://eln.stu.cn.ua/course/view.php?id=2685